top of page
Привіт! Я Ігор Кобельнюк - професійний відеооператор.
Це історія про те, як хобі стало моєю улюбленою роботою.
Ще зі шкільних часів я захоплювався монтажем. Склеював кадри переважно із комп’ютерних ігор. Після школи, у 2009 році, пішов вчитися на комп'ютерного інженера в Запорізький національний технічний університет. Коли мені виповнилося 20 років я купив «мильницю» Olympus SZ-20 і почав потроху знімати відео. На той час це були пробіжки за здоровий спосіб життя у Запоріжжі.
За декілька місяців відзняв та змонтував 7 роликів. У вільний час тренувався знімати те, що мені було цікаво. Продовжував монтувати відео про комп’ютерні ігри, наповнив свій канал відеороликами. Зараз він має близько 2,7 млн. переглядів. Отримавши вищу освіту, повернувся до Нікополя влітку 2013 року. Декілька місяців шукав роботу по спеціальності, але нічого не знаходив, тому вирішив спробувати себе у якості відеооператора новин, влаштувавшись працювати у нікопольський міськвиконком на початку 2014 року. Робота мені подобалася, та все ж хотілося знімати щось більше, окрім новин. Влітку 2015 року в Нікополі проводили конкурс на найкращий ролик про місто. Я в ньому переміг відзнявши 90% кадрів на ту саму «мильницю» куплену у 2012 році.
На відкладені гроші і виграну 1000 грн оновив техніку, придбав дзеркальний фотоапарат Nikon D3300, завдяки якому опанував навички ще й фотографа. В той час почав потроху працювати у позаробочий час, тому що грошей не вистачало. Допрацювався до того моменту, що мій заробіток на вихідних зрівнявся з офіціальною заробітною платнею на держслужбі. На це мені знадобилося 2 роки тяжкої праці. Однак, по Закону України я не міг мати додаткові заробітки, хай навіть я працюю на вихідних. Це стало сигналом, щоб пора прощатися з основною роботою.
Восени 2017 року закінчив працювати держслужбовцем й відправився у «вільне плавання» океаном фрілансу. Тоді почався новий період мого життя, що добре підпадав під вислів Генрі Форда:«найкраща робота - це високооплачуване хобі».
Завдяки тісній співпраці з місцевою медіагрупою «Прихист» мені вдалося познайомитися з численною кількістю цікавих людей та поподорожувати Україною, спробувати себе в якості журналіста і навіть одружитися. Завдяки моїй дружині Марині Кобельнюк, у Нікополі з’явився новий сайт nikopol.city, який ми наповнювали протягом 1 року.
Загалом, в період з 2017 по лютий 2022 року, я відзняв більше 200 новинних та документальних сюжетів про життя міст і селищ Нікопольського регіону, 10 відеокліпів, 51 промо-ролика. Знімав також весілля, корпоративи, шкільні випускні та дитячі свята. Протягом декількох років, періодично фотографував для місцевих нічних клубів.
В кінці серпня 2023 року я подав заявку на практичний курс зі створення документальних фільмів від Media Development Foundation. Після розгляду з поміж 92 претендентів, мені вдалося пройти й тепер я потрапив у десятку людей, які потрапили на це навчання. Після трьох місячного процесу зйомок та монтажу 28 листопада 2023 року в Києві пройшла презентація фільму про Нікополь, який ми робили разом з моєю дружиною Мариною Кобельнюк. Ми виграли приз за найкращий документальний фільм «Один день з життя незламних нікопольців» та отримали 1 800 € грошового призу.
bottom of page